Чому за останні роки ми перестали серйозно акцентувати увагу на реальному секторі економіки? Неужели не виробництво формує бюджет? Чому не набирає темпи економічної діяльності? Чому ми не хочемо змінити ситуацію з імпортоорієнтованою моделлю розвитку країни, яка є однією з причин нашого кризового стану?
Ми відстаємо з відповідями на ці та інші питання, в результаті - страждає алгоритм просування наших торгово-економічних інтересів за рубежем. Хоча, якщо назвати речі своїми іменами, то алгоритм просування експорту у нас практично зруйнований. А адже відкладена робота такого алгоритму не менш важлива для держави, ніж реформування прокуратури, ефективне функціонування НАБУ чи ГБР.
За роки своєї незалежності Україна так і не змогла визначитися з рішенням одного із ключових питань – створенням ефективних інструментів експортної політики. Попеременно цим питанням займалися МІД, Мінекономіки, торгові представники, економічні відділи, радники. На це виділилися гроші, співробітники, але в підсумку держава так і не виробила четву стратегію експортного співробітництва, що в свою чергу не давало конкретних сигналів ні контрагентам за рубежем, ні покупцям, ні продавцям. З часом крупні українські експортери, що мають ресурси, стали створювати за рубежем свої власні експортні мережі, а більш дрібні стали звертатися за підтримкою торгово-промислової палати.
Експортоорієнтовані країни накопичили багатий досвід у змісті створення та успішного функціонування системи просування свого експорту. Ці системи різні, їх варто вивчити і поняти, як скласти вже наявні у нас елементи у свій власний алгоритм, який найбільше підійде Україні. В успішних основних країнах опорами для експорту є МІД і Мінекономіки, також дуже важливим інструментом служить Експортно-кредитне агентство (ЕКА).
Нескілько десятків років в Україні виникає необхідність створення ЕКА. Сьогодні, в умовах, коли нові ринки потрібні національному виробнику як повітря, коли створена законодавча база, питання «під яким же контролем попаде ЕКА» виявилося важливішим появленням самого агентства. Не дивно, що в такій ситуації українські компанії програють зарубіжним, а Україна теряет як економічну, так і планету іміджу.
Ще один важливий фактор успішного просування експорту, який присутній у розвинених країнах – це бізнес-асоціації, торгові палати, громадські організації. У цивілізованих країнах подібні структури дуже поширені, вони є реальними та активними промоутерами національного експорту. Вони гибкі, мобільні, мають постійні живі контакти з бізнесом, державними офісами, вони мають повну інформацію про стан запиту та пропозиції на національному ринку, а також специфіку «чаєпитія» з різними зарубіжними партнерами. Це все дозволяє досягти максимально швидкого результату. Енергія частної ініціативи завжди більш прагне досягти поставленої цілі, небажано неповоротливі, часто забюрократизовані державні механізми. Тому скепсис у відношенні суспільних механізмів, який іноді випливає з наших чиновників, тут мало вміщений. Дуже часто приходилось спостерігати, що працівники наших діппредставництв, викликані ініціативи бізнес-асоціацій не як додаткове плечо, а як вторження на чужу територію, самі во багато уступали рівню підготовки, компетентності та мотивації представників громадських організацій.
Пока розгортається покупна здатність всередині країни, українські виробники шукають будь-які можливості реалізувати свій експортний потенціал. Сьогодні бізнес за підтримки ТПП старається активно вчитися і відкривати на зарубіжних ринках бажання ті двері, які або із-за відсутності, або не в змозі відкрити малоподвижні державні структури. Щоб Україна мала успіх уряду, профільні комітети ВР і бізнес-асоціації повинні довірливо рухатися в одному напрямку. Вони повинні співдіяти і доповнювати зусилля, а не ігнорувати або переглядати іншого в іншого конкурента. Коли з усіх сторін вкладається розуміння необхідності спільної та гармонічної роботи на загальний результат – як зробити Україну розвиненою, комфортною, цікавою для українців і для світу, тоді буде прорив. Але на виграш в лотерею в таких справах розраховувати не приходить, це повинна бути системна, кропотлива і послідовна робота.
Едуард Єфіменко


